Електрокардіографія (ЕКГ) — це метод дослідження серцевої діяльності, який використовує електроди для запису електричних сигналів, які виникають при роботі серця. Ці сигнали відображаються у вигляді графіка, відомого як електрокардіограма (ЕКГ або ECG).
Цей графік відображає різні фази серцевого циклу, такі як розслаблення та скорочення серцевих камер.
Основною метою ЕКГ є оцінка ритму серця та виявлення будь-яких аномалій у провідній системі серця. ЕКГ може виявляти патології, такі як аритмії, ішемічна хвороба серця, гіпертрофія серця та інші серцеві захворювання.
Проведення ЕКГ – це швидкий та безболісний процес. Електроди прикріплюються до різних частин тіла пацієнта, і система реєстрації фіксує електричні сигнали, які генерує серце. За допомогою ЕКГ лікар може здійснити експрес-аналіз роботи серця та знайти певні аномалії чи патології.
Основні компоненти ЕКГ включають такі хвилі:
P-хвиля: Представляє деполяризацію передсердь, тобто стиснення м’язів передсердь. QRS-комплекс: Відображає деполяризацію життєважливого м’язового шару серця (міокарда). T-хвиля: Відображає повернення до базового рівня електричної активності серця після його стиснення. ST-сегмент і TP-сегмент: Інші сегменти, які можуть бути проаналізовані для оцінки можливих патологій.
ЕКГ використовується для діагностики різних серцевих захворювань, оцінки ритму та частоти серцевих скорочень, виявлення ішемії (недостатнього кровопостачання м’язів серця) та інших аномалій.
Цей метод є швидким, неінвазивним і широко застосовується як перший етап обстеження пацієнтів з підозрою на серцеві проблеми.